ПСИХОКОРЕКЦІЯ, ПСИХОКОРЕКЦІЙНОЇ РОБОТИ

Опубликовал Nea
52
0



 

 

З кожним роком збільшується кількість звернень за різними видами надання психологічної допомоги до практичних психологів. Це викликано високим темпом життя, великим інформаційним потоком, дефіцитом часу, психологічною самотністю, що впливає на психічний стан особистості. Саме тому сьогодні є дуже актуальним питання надання психологічної допомоги, а особливо психокорекційної.

 

Психокорекція - формування відсутніх психічних функцій, а також усунення відставань, відхилень від нормального розвитку: сукупність психолого-педагогічних заходів щодо усунення відхилень, порушень, дефектів. З точки зору аномального розвитку відхилення - це розбіжність з деякою нормою в поведінці, установках, цінностях тощо.

Саме тому основна мета психокорекційного впливу — сприяти повноцінному функціонуванню та розвитку особистості, використовуючи психологічні методи. Найважливіше завдання практичного психолога — не зняти чи полегшити симптоми, а створити умови для оптимального функціонування особистості та її розвитку, зокрема, щоб поліпшити взаємини з іншими людьми (членами родини, колегами тощо). 

На відміну від психотерапії, корекція безпосередньо пов’язана з поняттям «норма психічного розвитку» і орієнтована на дискретні характеристики внутрішнього світу людини. Термін «корекція» має більш вузьке і конкретне значення, а психологічна корекція як вид діяльності практичного психолога полягає в тактовному втручанні у внутрішній світ людини з метою подолання її психологічних проблем і труднощів розвитку.

 

Зміст та поняття психокорекційної роботи

Психологічна корекція як цілісна і специфічна система методів допомоги конкретним людям у їх особистісному розвитку передбачає доцільно обраний і делікатно здійснюваний психологічний вплив у конкретній ситуації. У зоні та методологічно-інструментальній сфері цього впливу фокусуються знання особливостей розвитку особистості в онтогенезі і можливих його ускладнень, розуміння механізмів дії на психіку людини психокорекційних методів і зумовлених нею наслідків. Психокорекція є однією з форм практичної психології, найважливіше завдання якої полягає в наданні допомоги людині в самоактуалізації та самореалізації її внутрішнього потенціалу, досягненні гармонії внутрішнього світу, поліпшенні суб’єктивного самопочуття і зміцненні психічного здоров’я.

Поняття психокорекції почало застосовуватися з народженням і розвитком практичної психології. Як зазначає Т. С. Яценко, психокорекційний процес має відродити пластичність, мобільність психічної організації суб'єкта й тому зорієнтований на вивчення статичних якостей психіки та виявлення їхніх дисфункцій.

Психокорекція – це система заходів, спрямованих на виправлення недоліків психологічного розвитку чи поведінки людини з допомогою спеціальних заходів психологічного впливу.

Корекційно-виховна робота представляє собою систему комплексних заходів психолого-педагогічного впливу на різні особливості аномального розвитку особистості в цілому. Це пов'язано з тим, що кожен дефект негативно впливає не тільки на окрему психічну функцію, а знижує соціальну адаптацію дитини в усіх її проявах.

Психокорекція орієнтована на клінічно здорову особистість, на теперішнє і майбутнє клієнтів та передбачає середньо термінову допомогу.

Психокорекція застосовується у ситуації вирішення актуальних проблем суб’єкта, які носять більш локальний характер у порівнянні з більш системними психологічними проблемами, які потребують психотерапевтичної допомоги. Зокрема, під дію психокорекційного впливу підпадають пізнавальні процеси, емоційно-вольова та мотиваційна сфера особистості, окремі аспекти поведінки та спілкування, невротичні стани, які вимагають внесення певних виправлень і компенсації.

В рамках психологічних теорій про психологічну корекцію існують розбіжності відносно її використання:

  • як спосіб профілактики нервово-психічних порушень у дітей ( А. Співковська).
  • як метод психологічного впливу, спрямований на створення оптимальних можливостей і умов розвитку особистісного та інтелектуального потенціалу дитини (Г. Бурменська, О. Караванова, А. Лідерс).
  • як сукупність прийомів, які використовує психолог для виправлення психіки чи поведінки психічно здорової людини ( Р. Немов).
  • як система заходів, спрямованих на виправлення вад психології або поведінки людини за допомогою спеціальних засобів психологічного впливу ( А. Осіпова).
  • як форма психолого-педагогічної діяльності, спрямована на виправлення таких тенденцій психічного розвитку, які не відповідають гіпотетичній оптимальній моделі нормального розвитку ( І. Дубровіна).

Психокорекція відрізняється від психологічного розвитку тим, що психокорекція має справу з вже сформованими якостями особистості чи видами поведінки і спрямована на їх переробку, в той час як основна задача розвитку полягає в тому, щоб сформувати в людини психологічні якості.

Зі становленням практичної психології поняття «корекція» стало все ширше використовуватися у віковій психології не тільки у зв’язку із проблемами у розвитку, але й для нормального психічного онтогенезу. Розширення сфери використання психологічної корекції в роботі із здоровими дітьми обумовлене наступними причинами:

    -  активним впровадженням в систему навчання нових освітніх програм, успішне засвоєння яких вимагає максимального розвитку творчого та інтелектуального потенціалу дитини;

    -  гуманізацією процесу освіти, яка неможлива без диференційного підходу до навчання дитини і вимагає врахування індивідуально-психологічних особливостей кожного учня і, відповідно, різноманітних способів психолого-педагогічної корекції.

В залежності від змісту і характеру психологічної проблеми психокорекційна програма може бути як індивідуальною, так і груповою. Індивідуальна психокорекція є більш доцільною в ситуацію вирішення проблем інтимного характеру, групова – при вирішення проблем міжособистісного характеру.

У зв’язку з цим відбулися принципові зміни характеру задач і напрямків корекційних впливів – від виправлення дефектів при порушеному розвитку до створення оптимальних можливостей і умов для психічного розвитку здорової дитини.

Психокорекційна ситуація передбачає:

  • наявність особи, що має психологічну проблему і потребує психологічної допомоги;
  • особа, що має відповідну професійну підготовку, готова й спроможна допомогати;
  • теорія, за допомогою якої проясняють проблему клієнта. Психологічна корекція відбиває визначену парадигму того напрямку поглядів, яких дотримується психолог;
  • набір процедур, технік, прийомів, методів, що використовуються для розв’язань проблем клієнта. Іноді таким методом виступає власне особистість психолога;
  • специфічні соціально-психологічні відносини між психологом та клієнтом, що дозволяють вірити у власні сили, почуватися комфортно, забезпечують оптимістичні налаштування щодо позитивного розв’язання проблеми.

 

Основні цілі та завдання психологічної корекції

Психокорекційна робота є одним з напрямків діяльності практичного психолога і передбачає доцільно обраний і делікатно здійснюваний активний цілеспрямований психологічний вплив на особистісний, поведінковий та інтелектуальний рівні життєдіяльності студентів. Цей вид психологічної допомоги передбачає пізнання внутрішніх суперечностей, що мають індивідуально-неповторне вираження у конкретній поведінці суб’єкта.

Основною метою психологічної корекції є зміна поведінки особи шляхом збагачення і зміни соціального середовища або через навчання новим формам поведінки, гармонізації внутрішнього світу, а також самоактуалізації та самореалізації внутрішнього потенціалу.

Психокорекція також розглядається як процес розширення діапазону реагування клієнта на ті чи інші подразники, формування навичок, що роблять його поведінку більш гнучкою, підвищують адаптивні можливості його особистості.

Виходячи з мети можна виділити такі основні завдання психокорекційної роботи, як:

  • створення умов для повноцінного розвитку і збереження психічного здоров’я людини;
  • надання допомоги у розвитку конкретних психічних програм або труднощів у розвитку;
  • відтворення гармонійного відношення особистості з навколишнім світом;
  • сприяння процесу саморозвитку особистості, активізації її внутрішнього потенціалу.

Завдання психокорекції формулюються залежно від адресату, його психологічних особливостей розвитку, а також змісту корекційної роботи (корекція емоційного розвитку, профілактика невротичних станів та неврозів тощо).

Також, психологічну корекцію можна розглядати у двох планах: в широкому – як комплекс психолого-педагогічних впливів, спрямованих на виправлення в особистості недоліків у розвитку, і у вузькому – як метод психологічного впливу, спрямований на розвиток психічних процесів і функцій у індивіда і гармонізацію розвитку її особистісних властивостей.

Психокорекційні технології – це сукупність знань про способи і засоби проведення психокорекційного процесу.

Психокорекційний процес - складна система, що включає в себе як стратегічні, так і тактичні задачі. В тактичні задачі входить розробка методів і психокорекційних технік, форма проведення корекційної роботи, підбір і комплектування груп, тривалість і режим занять.

Завдання психокорекційних програм:

  1. Корекційна робота з дитиною повинна будуватися не як просте тренування вмінь і навичок, не як окремі вправи по вдосконаленню психологічної діяльності, а як цілісна усвідомлена діяльність. При цьому необхідно проводити корекційну роботу як із самою дитиною по зміні її окремих психологічних утворень, так і з умовами життя, виховання і навчання, в яких знаходиться дитина;
  2. Програма корекційної роботи повинна бути психологічно обґрунтованою. Успіх корекційної роботи залежить насамперед від правильної, об'єктивної, комплексної оцінки результатів діагностичного обстеження;
  3. Корекційна робота повинна бути спрямована на якісне перетворення різних функцій, а також на розвиток різних здібностей дитини.

В практиці психокорекційної роботи традиційно виділяють три основні моделі корекції: загальна, типова, індивідуальна (А.А.Осіпова).

Загальна модель корекції — система умов оптимального вікового розвитку особистості в цілому — передбачає розширення, поглиблення, уточнення уявлень дитини про навколишній світ, про людей, суспільні події, про зв'язки і відносини між ними; використання різних видів діяльності для розвитку мислення, що аналізує сприйняття, спостережливості тощо; такий характер проведення занять, що щадить, враховує стан здоров'я (особливо в дітей, які пережили посттравматичний стрес, які перебувають у несприятливих умовах розвитку). Необхідно оптимально розподіляти навантаження упродовж заняття, дня, тижня, року, вести контроль та облік стану дитини.

Типова модель корекції базується на організації практичних дій на різних основах. Спрямована на оволодіння різними компонентами дій і поетапне формування різних дій.

Індивідуальна модель корекції містить у собі визначення індивідуальної характеристики психічного розвитку дитини, її інтересів, научіння, проблем; виявлення ведучих видів діяльності, особливостей функціонування мислення, визначення рівня розвитку різних дій; складання програми індивідуального розвитку з опорою на більш сформовані сторони, дії ведучої системи для здійснення переносу отриманих знань у нові види діяльності та сфери життя.

 

Етичні засади психокорекційної роботи

На І Установчому з’їзді Товариства психологів України 20 грудня 1990 року в м. Києві прийнято Етичний кодекс психолога. Цей нормативний акт є гарантом високопрофесійної, гуманної, високоморальної діяльності психологів України, здійснюваної залежно від спеціалізації та сфери їх інтересів. Даний Кодекс являє собою сукупність етичних норм, правил поведінки, що склалися у психологічному співтоваристві й регулюють його життєдіяльність.

Етичний кодекс - це збірник моральних правил поведінки, на базі яких будується діяльність і взаємини людей в тій чи іншій сфері діяльності та спілкування.

Професійна діяльність психолога – це робота з внутрішнім світом людини, з людською особистістю. А цей об'єкт роботи вимагає дотримання особливих принципів і правил етики. Психологія має у своєму розпорядженні такі інструменти, користування якими вимагає особливої обережності.

Принцип професійної компетентності. Психологові важливо знати свої права і обов'язки, можливості і обмеження. Він має чітко усвідомлювати свої професійні можливості і діяти тільки в межах рівня професійної підготовленості. При застосуванні корекційної програми психолог повинен знати їх теоретичні основи і добре засвоїти технологію їх проведення. Для організації цілісної і компетентної психологічної допомоги він повинен уміти встановлювати контакти і проводити спільну роботу з колегами і представниками суміжних спеціальностей - психіатрами, лікарями-психотерапевтами.

Принцип не нанесення збитку людині. Психолог здійснює свою діяльність виходячи передусім з інтересів замовника. Важливо мати на увазі безповоротність багатьох психічних процесів. Тому головний етичний принцип психолога – «не зашкодь». Процес і результати діяльності психолога не повинні завдавати шкоди здоров'ю, стану, соціальному положенню, інтересам людини.

Принцип об'єктивності. Психолог не повинен допускати упередженого відношення до будь-якої людини. Необхідно займати об'єктивну позицію, незалежну від суб'єктивної думки або вимог третіх осіб. Методики мають бути стандартизованими, нормалізованими, надійними, валідними, адаптованими.

Принцип поваги клієнта.  В процесі психологічної роботи психолог повинен прагнути до підтримки у клієнта почуття симпатії і довіри, задоволення від спілкування з психологом. Оптимальним стилем стосунків практичного психолога і клієнта є взаємодія на рівних. Клієнт повинен почувати себе повноправним партнером психолога.

Дотримання професійної конфіденційності. Психолог повинен зберігати конфіденційність результатів психодіагностичного дослідження, уникати свідомого або випадкового поширення матеріалу, отриманого від випробовуваного(чи клієнта), щоб уникнути його компрометації. При цьому важливо звістці строгий облік отриманої інформації(аж до застосування системи кодування), обмежувати доступ до неї замовника, клієнта або інших третіх осіб, коректно використати отримані відомості.

Також, проведення корекційної роботи вимагає від спеціаліста, що її проводить певної підготовки, а основними компонентами професійної готовності до корекційного впливу є: теоретичний та практичний.

Теоретичний компонент підготовки це:

  • знання теоретичних основ;
  • знання загальних закономірностей психічного розвитку в онтогенезі;
  • періодизації психічного розвитку;
  • знання проблеми співвідношення навчання і розвитку;
  • уявлення про основні теорії, моделі і типи особистості;
  • знання про соціально-психологічні особливості групи;
  • знання умов, що забезпечує особистісне зростання і творчий розвиток.

Практичний компонент підготовки – оволодіння конкретними методами і методиками корекції.

Проблема етичності роботи означає, що всі фахівці неминуче зустрічаються з ситуаціями, в яких існують суперечливі зобов'язання. Цей кодекс фундаментальних етичних положень спрямований на те, щоб допомогти в подібних обставинах, звертаючи увагу на різноманітність етичних чинників, які потрібно прийняти до уваги, і альтернативні способи досягнення етичності, які можуть виявитися більш корисними. Приймаючи цей кодекс фундаментальних етичних положень, члени Асоціації психологів України зобов'язуються мати справу з етичними проблемами в роботі, навіть коли це включає прийняття важких рішень і сміливих дій.

 

Сучасні погляди на психокорекційну роботу психолога

Психологічну корекцію виділяють як вид психологічної допомоги, який не співпадає повністю з іншими видами психологічної допомоги – психологічним консультуванням, психологічним тренінгом та психотерапією. Оскільки основним завданням психологічної корекції є виправлення особливостей психологічного розвитку, що не відповідає оптимальній моделі за допомогою спеціальних засобів, включаючи особливості адаптування до соціуму та реалій життя, що постійно змінюються.

Згідно сучасних поглядів, психокорекція дітей та підлітків обов'язково повинна «підкріплюватись» роботою з батьками. На думку Л.Ф. Варячич-Райко, специфікою роботи психолога, який працює з дітьми та підлітками і застосовує глибинно зорієнтовані (психодинамічні) методи в своїй роботі, є необхідність контакту з батьками дитини. Адже особливістю дитини–клієнта є його безперервний розвиток та залежне від батьків становище.

Співпраця з батьками є неминучою та необхідною при психокорекційній роботі з дітьми, адже виключно завдяки контактам з батьками психолог отримує інформацію щодо: поведінки дитини поза зустрічами, динаміки прояву його симптомів, реальних стосунків із значимими об'єктами. Зі свого боку психолог надає інформацію батькам щодо вікових особливостей та потреб розвитку дитини, а також, не торкаючись динамічних аспектів, знижує у батьків почуття тривоги, провини, сорому та неспроможності, які виникають у них у зв'язку із зверненням за допомогою стосовно своєї дитини. Зустрічі з психологом дозволяють батькам також усвідомити власні почуття, пов'язані із батьківством.

Багато сучасних наукових праць присвячено різним формам співпраці з батьками дітей, які знаходяться у психокорекційному процесі. У випадку роботи з маленькими дітьми, у яких «Его» ще не є зрілим, контакти з батьками впроваджуються на регулярній основі. Робота з батьками доповнює психоаналітичний процес дитини і допомагає вирішити її інтрапсихічні конфлікти. Рекомендації щодо присутності батьків на психокорекційних сесіях залежать від вимог конкретного випадку, адже їх присутність під час сесії може стати як пізнавальною для них, так і – перешкодою для дітей. А регулярні бесіди з батьками про аналітичний матеріал дитини завжди має ефективну та пізнавальну дію.

Сучасна англійська науковець-психоаналітик Е. Хорн стверджує, що головна мета роботи з батьками, яка є обов'язковою умовою при психотерапії дитини, полягає в тому, щоб допомогти батькам враховувати інтереси дитини, а також спонукати бажання та готовність батьків допомагати як дитині, так і психологу в досягненні ефективного результату в роботі з дитиною. Разом із цим, вона пропонує аналізувати ті труднощі батьків, які пов'язані із їх минулими або дійсними (актуальними) проблемами, відрізняти їх від проблем своєї дитини, а також враховувати зовнішні обставини та найближче оточення, яке втручається в опіку за дитиною.

Дані, що знаходимо в літературі показують, що психокорекційна робота з дітьми, яка ведеться паралельно з психотерапевтичною роботою з батьками, є необхідною умовою успішного завершення процесу. Ця робота надає можливість батькам не лише зрозуміти психологічні та вікові особливості своєї дитини, отримати певні рекомендації щодо її виховання, допомагає краще зрозуміти своїх дітей, покращити самопочуття та розпочати позитивні зміни в сім'ї.

Таким чином, психокорекція розглядається як основа навчально-виховного процесу, а саму психокорекційну роботу психолога важливо аналізувати через: діагностико-корекційну, корекційно-розвивальну, корекційно-профілактичну, корекційно-виховну діяльність.


 


Теги:
Комментарии к новости
Добавить комментарий
Добавить свой комментарий:
Ваше Имя:
Ваш E-Mail:
Это код:
Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив
Введите сюда:
Опрос
Как чаще всего Вы реагируете на агрессию близких?

ТОП Комментарии
Болезнь Альцгеймера
Болезни нервной системы Психические расстройства
ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВІКТИМНОЇ ПОВЕДІНКИ (віктимна  поведінка, психологія жертви)
Практическая психология Клиническая психология Психология личности Психология отношений
Параноидальный психотип
Клиническая психология
ПСИХОСОМАТИЧНІ РОЗЛАДИ ТА ЇХ ЛІКУВАННЯ
Практическая психология Клиническая психология
Дисфория
Психические расстройства